Екатерина Дроздова

Психіатрична лікарня – місце небезпечне, тому техніка безпеки налагоджена – двері завжди зачинені, персонал відчиняє-зачиняє їх “всюдиходом”, хворих супроводжують санітари. Є ще правило, що під час бесіди лікаря з пацієнтом має бути присутнім санітар, але хто ж його дотримується, коли на 60 хворих два санітари, вірніше санітарки. Психіатру доводиться справлятися самому. Одного разу швидка і міліція привезли у відділення чоловіка, який досить довго стояв на огорожі мосту.ста, ніби роздумував – стрибнути чи ні. Перехожі викликали наряд, з мосту його зняли, швидко зрозуміли, що з чоловіком явно щось не те, викликали швидку, доставили в психлікарню. На мої запитання чоловік, нехай із затримкою і стисло, але відповідав – ім’я та прізвище, вік,…

Я прочитала кілька книжок, щоб зрозуміти дію нейромедіаторів. Я дізналася, що древній відділ мозку – лімбічна система – через нейромедіатори визначає наші емоційні реакції в різних ситуаціях. Кора головного мозку спрямовує увагу й аналізує інформацію, але саме лімбічна система спонукає нас до дії, часто моментальної, через дофамін, ендорфін, окситоцин і серотонін. Виявилося, коли у нас псується настрій через таку дрібницю, як синці під очимам’ятий одяг чи недостатня кількість лайків у fb – це їхня робота. Таким вишуканим чином нейромедіатори піклуються про наше виживання. Людина розумна живе порівняно недавно, кілька десятків тисяч років. Тварини – кілька мільйонів років. Тварини вижили у вкрай агресивному середовищі та користувалися аж ніяк не розумом. Виснажений…

Є книжки, які потрібно прочитати всім психологам і психотерапевтам. Після них закохуєшся в божевілля. Не похмуро-маніячне, а те, що окрилює, звільняє від стереотипів, одноманітності, зайвої правильності. “Аліса в країні чудес” наприклад. Я перечитувала “Алісу” три тисячі разів, я знаю її напам’ять. І завжди шкодувала, що вона така одна, здавалося, ніхто, крім Льюїса Керролла, не пише в жанрі абсурду. Поки не з’явився Клюєв із книгою “Між двох стільців”. Через кілька хвилин читання вже, як у дитинстві, живеш у казці. Головний герой чи то Петро, чи то Павло – Петропавел, звичайна людина потрапляє до Чащі Всього. Йому зустрічаються Гном Небесний, Бон Жуан, Пластилін Світу, Біле Безмозке, Дитя-без-Очей, Тридев’ята Цаца, Вершник-з-Двома-Головами (якщо десь…

Коли до мене звертаються пацієнти, у яких виникла депресія, іноді необхідне призначення антидепресанту. Призначаючи антидепресант, я обов’язково розповідаю механізм їхньої дії та етапи лікування. Пацієнт має знати цю інформацію. Тому що обізнаність пацієнта про дію призначуваних препаратів, можливі побічні ефекти, очікуваний терапевтичний ефект дає йому можливість бути активним учасником процесу лікування. Але не раз стикалася з дивним явищем – щойно хворому стає трохи легше, він припиняє пити препарат. Начебто, незважаючи на попередження лікаря, хворі ставляться до антидепресантів як до анальгіну – біль минув, чого пити? Найчастіше незабаром після такого переривання лікування симптоми депресії повернуться, і знову потрібно буде призначати препарат і чекати ефекту терапії. Ось приблизні орієнтири тривалості терапії антидепресантами.…

Мені дуже подобається один симптом. “Парейдолії”. Це коли дивишся на звичайну річ і бачиш у ній дивовижне щось. Діти грають у це постійно, розвиваючи уяву. Здорова людина “побачить” у малюнку шпалер, килима, під час погляду на хмари обличчя, пейзаж, фігуру, незвичайного звіра. Хворий на білу гарячку в на стелі “побачить” і буде переконаний в істинності побаченого – чортів, монстрів, злочинців зі зброєю, обличчя померлих – усяку нечисть. Подивіться, яке поле для фантазії