Нейромедіатори. частина 1. Дофамін
Я прочитала кілька книжок, щоб зрозуміти дію нейромедіаторів. Я дізналася, що древній відділ мозку – лімбічна система – через нейромедіатори визначає наші емоційні реакції в різних ситуаціях. Кора головного мозку спрямовує увагу й аналізує інформацію, але саме лімбічна система спонукає нас до дії, часто моментальної, через дофамін, ендорфін, окситоцин і серотонін.
Виявилося, коли у нас псується настрій через таку дрібницю, як синці під очимам’ятий одяг чи недостатня кількість лайків у fb – це їхня робота. Таким вишуканим чином нейромедіатори піклуються про наше виживання.
Людина розумна живе порівняно недавно, кілька десятків тисяч років. Тварини – кілька мільйонів років. Тварини вижили у вкрай агресивному середовищі та користувалися аж ніяк не розумом. Виснажений лев, який ледве волочив лапи, бачив у кущах щось, що нагадувало попу газелі. Миттєвий викид дофаміну. Кров приливала до м’язів, щоб наздогнати їжу, серце стукало, щоб забезпечити органи киснем. Звідки тільки сили бралися. Стрибок! і життя лева було врятовано – він поїв. Теж саме і з людьми. Пам’ятаєте кадри з фільмів, де людина наздоганяє поїзд, що йде? Біжить-біжить, і раптом прискорення, наздогнав, застрибнув, щасливий, на підніжку. Тому що дофамін )
Дофамін – це передчуття, підйом енергії, задоволення від досягнення мети. Правда, схоже на стан перед першим побаченням або вдалою покупкою, або отриманням гонорару? Тому що дофамін )
Це те відчуття, коли люди вимовляють: “Нашеееел!” Шкарпетка чи робота, для мозку особливої різниці немає.
У людей, звісно, складніше, вони не радіють банану, їм подавай соціальні досягнення. Мозок відмовляється розбазарювати дофамін на те, що і так доступно. Тільки дофамін допомагає людині роками вкладатися, щоб здобути професію мрії або планувати злочин. Кожен крок до мети продукує дофамін.
Сила дофаміну настільки велика, що звичайні жінки піднімали машину, коли під нею опинялася дитина. Машину! Вони взагалі ні про що не встигали подумати і не уявляли собі, що робили, тіло діяло без участі розуму. Тому що… ну ви в курсі! )
На жаль, прекрасний дофамін бере участь у формуванні залежної поведінки. Підліток не може відлипнути від комп’ютерних ігор, він отримує порцію задоволення від кожного досягнення в грі. І нікуди вставати за дофаміном не потрібно.
Щоб додати в повсякденне життя дофамінове задоволення й енергію, потрібно відзначати всі маленькі перемоги. Не збирайте його для відчуття радості з приводу одного великого досягнення. Хваліть себе за кожен крок і просувайтеся в потрібному напрямку. Дофамін вам на допомогу!
You May Also Like
Психіатрія для чайників
Історії
