“Шизофреногенна мати”, ви серйозно?

Коли я працювала в психіатричній лікарні, на лекції в психологічному коледжі я почула ідею “шизофреногенної матері”. Коротко, суть її в тому, що мати майбутнього хворого на шизофренію несе суперечливі послання на вербальному і невербальному рівні і цим зводить його з розуму. Наприклад, кажучи про любов до дитини, тілесно висловлює неприязнь або ворожість. За ідеєю автора, така мати, нібито, провокуєірує процес розвитку шизофренії. Тоді теорія “подвійних послань” мене вразила і я, як нишпорка, вистежувала ознаки “подвійних послань”. Зараз мені соромно, що зрозуміла ідею так буквально. Я б радила колегам ставитися до неї виключно, як до метафори, не більше. Вона навантажує мам хворих дітей провиною, хоча вони нічого не зробили. Хочете посперечатися? Я бачу, що подвійними посланнями напхане наше спілкування, і при цьому відсоток хворих на шизофренію незмінний десятиліттями-століттями. Продовжуючи логіку цієї теорії, ми всі мали б стати шизофреніками. Коли втомлений касир посміхається нам за службовим обов’язком і “чекає нашого повернення”, а водночас хоче нас вбити, це маленький приклад “професіоналізму” і подвійного послання в одній особі. Так от, мами хворих дуже різні, перелякані й турботливі, дистанційовані й теплі, такі самі, як і решта.
Ходіть на терапію, усвідомлюйте свої подвійні посили в спілкуванні, працюйте над стосунками, вони від цього інколи поліпшуються, мам залиште в спокої.